Іранський режим: Дон Кіхот, що атакує вітряки
У романі Сервантеса Дон Кіхот сприймає звичайні вітряки за гігантських потвор і спрямовує на них списа.
Він вважав себе лицарем справедливості, але для оточення був жалюгідним видовищем.
Правлячий режим Ірану може виглядати так само в очах сусідів, бо він, схоже, продовжує використовувати релігію як політичне прикриття, щоб створювати ворогів, яких насправді немає. Це критика політики уряду, а не ісламу і не іранського народу.
Іран — шиїтська держава, традиція якої стверджує, що законними лідерами є лише «Дванадцять імамів», нащадки Алі, зятя Пророка Мухаммада.
Коли останній із них у 874 році пішов у приховування, лінія керівництва урвалася, а століття потому правляче духовенство дійшло висновку, що в цей час правити має воно саме.
І все ж режим обертається і звинувачує інші мусульманські уряди, як-от Саудівську Аравію, у тому, що вони «нелегітимні режими», хоча, за його власними словами, його влада — лише влада «тимчасового заступника».
Уряд Ірану заперечує саме право Ізраїлю на існування і таврує його як «загарбника, що вкрав чужу землю», але його власне становище інше.
Іран силою утримує три острови (Абу-Муса та інші), належність яких оскаржується із сусідніми Об'єднаними Арабськими Еміратами.
Працює дивовижна логіка: Ізраїль, що повертає давню землю, — це «агресія», а Іран, що окупує арабські острови, — це «повернення споконвічної території».
Пам'ять про переворот 1953 року, коли участь американського ЦРУ повалила демократичний уряд, вкарбувала у свідомість багатьох іранців образ Америки як «Великого сатани».
Режим каже, що ненавидить порушення суверенітету інших країн, але водночас керує силами-посередниками, як-от «Хезболла» (Ліван), хусити (Ємен) і ополчення (Ірак), утягуючи весь Близький Схід у прірву громадянської війни.
Американське втручання — це «витівки диявола», а дестабілізацію інших країн режимом видають за «священну боротьбу за поширення Ісламської революції».
Керівництво Ірану застосовує суворі моральні норми, стверджуючи, що західний капіталізм і занепадницька культура руйнують мусульманську родину і громаду.
Розкішне лицемірство: тим часом діти еліти (так звані «агазаде») хизуються в Instagram суперкарами і дизайнерськими сумками, насолоджуючись солодкими плодами Заходу.
Суперечність в освіті: поки вони агітують, що «західна освіта — отрута, що роз'їдає ісламський дух», діти високопосадовців їдуть до елітних університетів США, Великої Британії та Канади і намагаються отримати посвідку на проживання в «землі сатани».
Коли в США спалахують суперечки про расизм, режим гучно критикує їх, ніби він захисник прав людини.
Але вдома 22-річна Махса Аміні померла під вартою після затримання за неправильно вдягнений хіджаб, а молодь, що протестувала, затаврували «ворогами Бога» і відправили на шибеницю.
І сьогодні, схоже, режим знову вдається до релігійної мови, щоб знайти наступного ворога.
Він вважав себе лицарем справедливості, але для оточення був жалюгідним видовищем.
Правлячий режим Ірану може виглядати так само в очах сусідів, бо він, схоже, продовжує використовувати релігію як політичне прикриття, щоб створювати ворогів, яких насправді немає. Це критика політики уряду, а не ісламу і не іранського народу.
1. Рід урвався, але духовенство не випускає влади
Іран — шиїтська держава, традиція якої стверджує, що законними лідерами є лише «Дванадцять імамів», нащадки Алі, зятя Пророка Мухаммада.
Коли останній із них у 874 році пішов у приховування, лінія керівництва урвалася, а століття потому правляче духовенство дійшло висновку, що в цей час правити має воно саме.
І все ж режим обертається і звинувачує інші мусульманські уряди, як-от Саудівську Аравію, у тому, що вони «нелегітимні режими», хоча, за його власними словами, його влада — лише влада «тимчасового заступника».
2. Коли це робимо ми — повернення території; коли інші — окупація
Уряд Ірану заперечує саме право Ізраїлю на існування і таврує його як «загарбника, що вкрав чужу землю», але його власне становище інше.
Іран силою утримує три острови (Абу-Муса та інші), належність яких оскаржується із сусідніми Об'єднаними Арабськими Еміратами.
Працює дивовижна логіка: Ізраїль, що повертає давню землю, — це «агресія», а Іран, що окупує арабські острови, — це «повернення споконвічної території».
3. Америка — диявол, а підтримувані нами ополчення — святі воїни
Пам'ять про переворот 1953 року, коли участь американського ЦРУ повалила демократичний уряд, вкарбувала у свідомість багатьох іранців образ Америки як «Великого сатани».
Режим каже, що ненавидить порушення суверенітету інших країн, але водночас керує силами-посередниками, як-от «Хезболла» (Ліван), хусити (Ємен) і ополчення (Ірак), утягуючи весь Близький Схід у прірву громадянської війни.
Американське втручання — це «витівки диявола», а дестабілізацію інших країн режимом видають за «священну боротьбу за поширення Ісламської революції».
4. Західна культура — отрута, але наші діти навчаються за кордоном
Керівництво Ірану застосовує суворі моральні норми, стверджуючи, що західний капіталізм і занепадницька культура руйнують мусульманську родину і громаду.
Розкішне лицемірство: тим часом діти еліти (так звані «агазаде») хизуються в Instagram суперкарами і дизайнерськими сумками, насолоджуючись солодкими плодами Заходу.
Суперечність в освіті: поки вони агітують, що «західна освіта — отрута, що роз'їдає ісламський дух», діти високопосадовців їдуть до елітних університетів США, Великої Британії та Канади і намагаються отримати посвідку на проживання в «землі сатани».
5. Обурені расизмом, мовчать про насильство над жінками
Коли в США спалахують суперечки про расизм, режим гучно критикує їх, ніби він захисник прав людини.
Але вдома 22-річна Махса Аміні померла під вартою після затримання за неправильно вдягнений хіджаб, а молодь, що протестувала, затаврували «ворогами Бога» і відправили на шибеницю.
І сьогодні, схоже, режим знову вдається до релігійної мови, щоб знайти наступного ворога.
- Іслам, що спотворив учення заради воєнної здобичі
- Іслам, що надів Аллахові кляп
- Війна братів за спадок: Іран vs Ізраїль
- Зникла дитина прибульця і Книга Мормона
- Мухаммад, пророк ісламу, — християнин
- Іслам — новітнє оновлення християнства?
- Чи потрапив до раю іранський лідер Хаменеї?