Християни, що йшли одне на одного з ножами: що, як вони зустрінуться в раю?

Християни, що билися до крові чи вбивали одне одного

1054 року розділилися Східна й Західна церкви, а під час Реформації оголошували одне одному: «Ви не будете спасенні». Дійшло до того, що тридцять років воювали саме тому, що вірили в одного Бога, і населення Європи гинуло масово.

Через різні конфлікти розколювалися деномінації. Оголошували одне одного єретиками, а через те, чи співати на богослужінні гімни, чи грати з гуртом сучасну християнську музику, сварилися так, що це назвали «війною за поклоніння».

У маленьких церквах через успадкування місця головного пастора, через пожертви на будівництво й церковні фінанси, через покликання пастора й фракції серед старших громада розколювалася надвоє й натроє, і зрештою знімали вивіску та йшли до суду.

Якби ці люди дивом потрапили до раю, як із цим упоралася б небесна адміністрація? Я поділив сценарії на чотири рівні, починаючи з найімовірнішого богословськи й логічно. У дужках — оцінка за десятибальною шкалою.

Рівень 1 · Це майже напевно (близько 9 балів)

Бог уже знає всю правду про ті події. Моя частка — 3 чи 7, чи було п'ятдесят на п'ятдесят, чи винні чиїсь наклепи: Він справедливо оцінює відповідальність.
І віруючий дає Богові звіт за свої діла (2 Коринтян 5:10). А в остаточному стані ненависть і біль більше не панують над людиною. Жертві обтирають сльози, а винний стає віч-на-віч зі своєю провиною. До цього місця — кістяк, про який Біблія каже ясно.

Рівень 2 · Історія, що природно випливає звідси (близько 8 балів)

Тож прощення й покаяння розглядатимуть окремо. Що більше розкривається правда, то більше відновлюються зруйновані стосунки, і двоє нарешті цілком розуміють обставини одне одного. «Те, що я знав, було не всією історією». Але, простивши, не обов'язково ставати найкращими друзями, як на землі. Важливо, що, коли завершуються стосунки з Богом, зрештою і людські стосунки стають на своє місце. Хоча Біблія й не описує процедури, це цілком виводиться з принципів правди, покаяння, прощення й любові.

Рівень 3 · Можливо, але спірно (близько 6–7 балів)

Звідси треба бути обережним. Правдоподібно, що й у раю продовжуєш дозрівати, дедалі глибше пізнаючи Бога, і що примиренню кожному потрібен свій час і свій шлях. Але навіть якщо є вірші, на яких будується думка, що «нагорода й слава різняться за добрими ділами», тлумачення розходяться між деномінаціями. Багато богословів вважають, що Ісус ніколи не протиставляв велику й малу нагороду.

Також «високе й низьке в раю — це різниця в близькості» чи «не відпустиш образу — не зможеш цілком тішитися» — це висновки, а не утверджені істини. Їх варто лише обережно використовувати як тло історії.

Рівень 4 · Кумедно, але це роман (близько 3–5 балів)

Найдраматичніші фантазії. «Не пробачиш — узагалі не ввійдеш до раю» — лише думка меншості, яка читає Матвія 6:14–15 буквально й важко; основна течія бачить у цьому не умову спасіння, а питання стосунків.
«Бог розводить ворогів, щоб вони не зустрілися», «Тримають біля входу, поки не пробачиш», «Земну пам'ять цілком перезавантажують», «Силоміць роблять друзями» — усе дуже весело, але біблійної опори мало.

Тож висновок

Рай — світ не того, «хто переміг», а того, «як усе завершується перед Богом». Двоє ворогів ідуть поряд і сміються. «Ми справді так сварилися через це?» Ось це й є правда першого рівня.