Людиноподібних мавп немає! Усі вони Homo sapiens.
1) Критерії морфологічної класифікації й фрагментарність викопних даних
Межі класифікації видів на основі неповних зразків, як-от зуби й фрагменти черепа
Антропологія досі знайшла викопні рештки десятків видів давніх людей і давала їм різні видові назви за морфологічними ознаками. Для Homo habilis підставою класифікації були об'єм мозку близько 600 куб. см, трохи більший, ніж у шимпанзе, і використання витончених кам'яних знарядь. Homo erectus виділили в окремий вид тому, що об'єм мозку зріс до 800~1100 куб. см, а прямоходіння стабілізувалося. У Homo heidelbergensis розкид викопних решток за континентами такий великий, що серед антропологів він отримав прізвисько «таксон-смітник», настільки нестійка сама його класифікація. Неандертальця виділили в окремий вид на підставі товстого черепа, розвинених надбрівних дуг і об'єму мозку 1200~1900 куб. см, більшого, ніж у сучасної людини. Homo floresiensis — крихітна людина зростом 1,06 м, знайдена на індонезійському острові Флорес; об'єм її мозку становив лише 380 куб. см, але є сліди використання знарядь і вогню. Homo naledi знайшли 2013~2014 року в Південній Африці; за об'єму мозку лише 560 куб. см він показує, що майже одночасно з неандертальцями існувало людство зовсім іншої форми. Критеріями, за якими наука виділила їх в окремі види, були здебільшого морфологічні ознаки — відмінності в об'ємі мозку, форма черепа, будова зубів, пропорції таза й кінцівок. Але щодо цього способу класифікації виникають серйозні запитання.
Викопні рештки давніх людей від початку неповні. Згідно з дослідженням бази даних викопних решток давніх людей, 80% усіх особин визначено за однією-єдиною кісткою чи зубом, а зразки, що складаються лише із зубів, становлять близько 56% загальної кількості. Тобто значна частина «реконструкцій видів» із підручників — результат того, що за одним зубом чи кількома уламками черепа домислили решту й заповнили уявою. Викопні рештки, спершу віднесені до Homo habilis, були здебільшого черепами й зубами. Коли згодом знайшли ще кістки рук, ніг і стоп і стало можливо оцінити статуру, з'ясувалося, що цей вид був дуже низькорослим, із довгими руками й короткими ногами. Початкова класифікація була висновком, зробленим лише за зубами й черепом. У науці немає навіть згоди, чи належить Homo habilis до роду Homo, і деякі вчені стверджують, що частину чи всі викопні рештки цього виду треба перекласифікувати в рід Australopithecus. Багато з того, що ми називаємо «іншими видами», — конструкції, зібрані з кількох зубів and уламків кісток. Порівнювали не цілі особини, а фрагменти.
2) Докази схрещування давніх людей і біологічної єдності виду
Теорія єдиного виду, на яку вказують залишкові гени неандертальців і денисовців і «примарна» ДНК
Якщо подивитися на схрещування й успішне розмноження давніх людей, у геномі сучасного сапієнса реально присутня ДНК неандертальців (близько 1~4% у євразійців) і денисовців (до 6% у мешканців Океанії). Якби це були біологічно зовсім різні види, плідне потомство не могло б народитися. Сам факт успішної передачі генів переконливо вказує на те, що вони перебували в межах однієї генетичної системи. Те саме — з явищем генів-привидів у ДНК людини. Гени-привиди невідомого походження, знайдені в геномі західноафриканців, доводять, що тривав постійний обмін генами й з групами давніх людей, ще не підтвердженими викопними рештками. Немає решток — немає й назви, а без назви їх і «іншим видом» не вважали, але гени живуть у нас.
Зрозумілі й межі викопних решток давніх людей із тропіків, де ДНК утрачено. Спекотний і вологий клімат тропіків швидко руйнує ДНК. У підсумку ДНК-докази зміщені в бік решток із холодних регіонів, як-от неандертальці й денисовці. Одразу вважати відмінності форми решток, які неможливо безпосередньо порівняти генетично, доказом окремих видів — методологічно слабко. Групи, які ми вважаємо «окремими видами, що не схрещувалися між собою», можливо, просто не підтверджені, бо ДНК не збереглася.
3) Зміни скелета через гормональні варіації, тривалість життя й ізоляцію середовища
Механізм колективної мінливості форми через накопичення ознак, схожих на акромегалію, і близькоспоріднене схрещування
Якщо розглянути мінливість форми давніх людей, створену середовищем і тривалістю життя, сучасна медицина добре знає, що за тривалого надмірного виділення гормону росту скелет продовжує деформуватися навіть у дорослих із закритими зонами росту. За акромегалії (Acromegaly) лобова кістка й надбрівні дуги (надочноямковий валик) дедалі більше виступають, нижня щелепа видовжується вперед, а весь череп потовщується. Це саме ті ознаки, які ми віднесли до характерних для Homo erectus чи неандертальця. Хіба й зараз у кожній школі немає кількох таких? Якщо перші люди жили сотні років, їхні кістки за сотні років поступово змінювали б форму залежно від гормонального середовища. Якби виступання чола, розростання надочноямкового валика, видовження щелепи й потовщення черепа накопичувалися сотні років, результат в очах сучасної людини міг би виглядати зовсім іншим видом. Якщо додати недоїдання, певні ознаки швидко закріплюються в групі. Як крайню мініатюризацію Homo floresiensis пояснюють обмеженням харчування й близькоспорідненим схрещуванням в ізольованому середовищі, так і відмінності форми інших давніх людей можна зрозуміти за тим самим принципом.
Явище потворних давніх людей через інцест — теж дієвий механізм. Якщо інцест повторюється з покоління в покоління, імовірність того, що рецесивні гени виявляться в парі, різко зростає. Результат не обмежується звичайними спадковими хворобами. Аномалії форми всього скелета — раннє зрощення черепних швів, деформація очних ям, гіпертрофія чи недорозвиненість нижньої щелепи, крайні перекоси пропорцій кінцівок — можуть закріпитися в групі як норма. Це потворність не однієї особини — увесь колектив починає мати цю ознаку. Біблія пише, що після потопу людство знову поширилося з крихітної популяції. Якби крихітна група, що пройшла крізь пляшкове горлечко, у географічній ізоляції поколіннями повторювала союзи між родичами, скелет цієї групи став би помітно відрізнятися від зовнішніх груп. Якщо цю відмінність, достатньо накопичену й закріплену, виявлять у вигляді викопних решток, в очах сучасного антрополога вона може виглядати зовсім іншим видом. Як крайню мініатюризацію й зменшення мозку Homo floresiensis пояснюють близькоспорідненим схрещуванням і обмеженням харчування в замкненому середовищі острова, так і незвичні ознаки давніх людей, яких ми віднесли до «окремих видів», цілком можуть бути біологічним результатом ізольованих груп, де повторювався інцест. З'явився не окремий вид — це те саме людство в ізоляції змінилося до краю.
- Чому більше ніщо не еволюціонує в щось величезне, як динозаври?
- Тисячі мільярдів планктону, що відкинули еволюцію
- Планктон з'явився нещодавно
- Еволюціонізм, який молекулярним годинником змінив навіть дні народження тварин
- Еволюціоністи, які підробили навіть день народження Єви
- Нетактовні бактерії, що глузують з еволюціонізму
- За еволюціонізмом нинішнє населення мало б бути 10¹³³?
- Адам і Єва, знайдені зворотним відстеженням приросту населення
- Неандертальці з роду Каїна проти сапієнсів з роду Авеля
- Потоп Ноя і Авраам, доведені ДНК