Життя не зруйноване — воно на ремонті
Бувають дні, коли життя руйнується в одну мить. Утеча з дому, звільнення, закриття бізнесу, хвороба, розлучення. Назви різні, але звук руйнування той самий.
Отямившись, бачиш, що в руках нічого немає. Рахунок порожній, а список кредитів щільний. Тоді людина вішає на своє життя табличку: «Усе пропало».
Але будівля, що завалилася, і будівля, яку зносять, — різні речі. На місці обвалу лишаються руїни, на місці зносу починається будова. Ззовні в обох випадках летить пил і громадяться уламки. Різниця в тому, чи є на цьому майданчику проєкт.
Завдання, яке Бог доручив Єремії, було таким: «щоб виривати й руйнувати, і губити й валити, щоб будувати й садити» (Єремія 1:10). Чотири слова про руйнування, два — про будування. Але речення закінчується будуванням. Божий знос — це завжди речення, що закінчується будовою.
Сорок років Ізраїль щоранку збирав манну, що падала з неба. А наступного дня після того, як вони вперше поїли збіжжя ханаанської землі, манна припинилася (Ісус Навин 5:12). Без попередження.
Це була не кара, а випускний. Від життя, у якому отримуєш їжу готовою, до життя, у якому ступаєш по землі й обробляєш її, — Бог змінив сам каркас життя.
Дивлячись на ту саму землю, люди реагували по-різному. Десятеро розвідників занепали духом зі словами «ми були в своїх очах, як сарана» (Числа 13:33), а народ плакав, бажаючи повернутися до Єгипту. Мовляв, час, коли їх били батогом, був кращим. Тоді Калев сказав: «Ми напевно переможемо» (Числа 13:30).
І ми чіпляємося за зруйнований бізнес, стосунки й здоров'я та молимося: «Тільки поверни все як було». Але молодого вина не вливають у старі міхи (Матвія 9:17). Ремонтом, коли лише переклеюють шпалери, не вмістити нової доби, яку приготував Бог. Потрібна перебудова від самого фундаменту. Якщо манна припинилася, це знак, що ти ввійшов у нову землю.
Щоб будувати заново, потрібні матеріали, а в зруйнованої людини в руках нічого не лишилося.
Коли в пустельному місці зібралося п'ять тисяч чоловіків, у руках учнів було п'ять ячмінних хлібів і дві риби. Учні одразу почали рахувати: «Що це на таку безліч?» Ісус замість підрахунків дав наказ: «Посадіть людей». І шматків, що лишилися, коли всі наїлися, назбирали дванадцять кошиків. Матеріалу не бракувало — його виявилося з надлишком.
Так було й із вдовою, що прийшла до Єлисея. Позикодавець хотів забрати двох її синів у рабство, а вдома в неї лишилася тільки посудина з олією. Єлисей звелів їй позичити порожнього посуду, і не мало. Олія лилася через край. Але поворот — наприкінці: «Немає більше посуду. І олія спинилася» (2 Царів 4:6).
Олія спинилася не тому, що скінчилася. Вона спинилася, бо скінчився посуд. Божому забезпеченню немає кінця. Кінець — це кількість посуду, яку я подаю.
Очима реальності ми нічого не маємо. Очима віри майбутнє вже наповнене. Бог — Той, хто «кличе неіснуюче, як існуюче» (Римлянам 4:17). Матеріал для перебудови життя — не залишок на рахунку, а віра.
Уяви людину, яка купила «Мерседес», поставила його на подвір'ї й використовує як курник. Використовувати можна. Захищає від дощу, від вітру й замикається на ключ. Але ніхто, дивлячись на це, не скаже, що вона добре користується машиною. Користується, але не за призначенням.
Так і з життям. Те, що ти старанно жив, заробив грошей і обігнав інших, не означає, що ти жив за призначенням. Можливо, ми використовуємо життя, створене Богом, як курник, у якому замикаємо власну жадібність.
Павло, кажучи, що наше тіло — храм Святого Духа, додає: «ви не свої, бо дорого куплені» (1 Коринтян 6:19–20). Будівля, знову зведена на руїнах, стає храмом, а ім'я власника в реєстрі нерухомості змінюється.
Коли змінюється власник, змінюється й питання. З «Як мені добре влаштуватися?» на «Боже, на що Ти хочеш ужити решту мого життя?». Гроші з мети стають знаряддям покликання, а здоров'я з умови щастя — знаряддям служіння. Навіть якщо люди не оцінять, якщо знає Бог — цього досить.
Тож якщо зараз твоє життя схоже на будмайданчик, не вішай надто рано табличку «Усе пропало». На це місце належить інший напис.
Читати оригінал (корейською) →
Отямившись, бачиш, що в руках нічого немає. Рахунок порожній, а список кредитів щільний. Тоді людина вішає на своє життя табличку: «Усе пропало».
Але будівля, що завалилася, і будівля, яку зносять, — різні речі. На місці обвалу лишаються руїни, на місці зносу починається будова. Ззовні в обох випадках летить пил і громадяться уламки. Різниця в тому, чи є на цьому майданчику проєкт.
Завдання, яке Бог доручив Єремії, було таким: «щоб виривати й руйнувати, і губити й валити, щоб будувати й садити» (Єремія 1:10). Чотири слова про руйнування, два — про будування. Але речення закінчується будуванням. Божий знос — це завжди речення, що закінчується будовою.
По-перше, Він перебудовує саму структуру життя
Сорок років Ізраїль щоранку збирав манну, що падала з неба. А наступного дня після того, як вони вперше поїли збіжжя ханаанської землі, манна припинилася (Ісус Навин 5:12). Без попередження.
Це була не кара, а випускний. Від життя, у якому отримуєш їжу готовою, до життя, у якому ступаєш по землі й обробляєш її, — Бог змінив сам каркас життя.
Дивлячись на ту саму землю, люди реагували по-різному. Десятеро розвідників занепали духом зі словами «ми були в своїх очах, як сарана» (Числа 13:33), а народ плакав, бажаючи повернутися до Єгипту. Мовляв, час, коли їх били батогом, був кращим. Тоді Калев сказав: «Ми напевно переможемо» (Числа 13:30).
І ми чіпляємося за зруйнований бізнес, стосунки й здоров'я та молимося: «Тільки поверни все як було». Але молодого вина не вливають у старі міхи (Матвія 9:17). Ремонтом, коли лише переклеюють шпалери, не вмістити нової доби, яку приготував Бог. Потрібна перебудова від самого фундаменту. Якщо манна припинилася, це знак, що ти ввійшов у нову землю.
По-друге, Він перебудовує з матеріалу віри
Щоб будувати заново, потрібні матеріали, а в зруйнованої людини в руках нічого не лишилося.
Коли в пустельному місці зібралося п'ять тисяч чоловіків, у руках учнів було п'ять ячмінних хлібів і дві риби. Учні одразу почали рахувати: «Що це на таку безліч?» Ісус замість підрахунків дав наказ: «Посадіть людей». І шматків, що лишилися, коли всі наїлися, назбирали дванадцять кошиків. Матеріалу не бракувало — його виявилося з надлишком.
Так було й із вдовою, що прийшла до Єлисея. Позикодавець хотів забрати двох її синів у рабство, а вдома в неї лишилася тільки посудина з олією. Єлисей звелів їй позичити порожнього посуду, і не мало. Олія лилася через край. Але поворот — наприкінці: «Немає більше посуду. І олія спинилася» (2 Царів 4:6).
Олія спинилася не тому, що скінчилася. Вона спинилася, бо скінчився посуд. Божому забезпеченню немає кінця. Кінець — це кількість посуду, яку я подаю.
Очима реальності ми нічого не маємо. Очима віри майбутнє вже наповнене. Бог — Той, хто «кличе неіснуюче, як існуюче» (Римлянам 4:17). Матеріал для перебудови життя — не залишок на рахунку, а віра.
По-третє, Він перебудовує навіть призначення життя
Уяви людину, яка купила «Мерседес», поставила його на подвір'ї й використовує як курник. Використовувати можна. Захищає від дощу, від вітру й замикається на ключ. Але ніхто, дивлячись на це, не скаже, що вона добре користується машиною. Користується, але не за призначенням.
Так і з життям. Те, що ти старанно жив, заробив грошей і обігнав інших, не означає, що ти жив за призначенням. Можливо, ми використовуємо життя, створене Богом, як курник, у якому замикаємо власну жадібність.
Павло, кажучи, що наше тіло — храм Святого Духа, додає: «ви не свої, бо дорого куплені» (1 Коринтян 6:19–20). Будівля, знову зведена на руїнах, стає храмом, а ім'я власника в реєстрі нерухомості змінюється.
Коли змінюється власник, змінюється й питання. З «Як мені добре влаштуватися?» на «Боже, на що Ти хочеш ужити решту мого життя?». Гроші з мети стають знаряддям покликання, а здоров'я з умови щастя — знаряддям служіння. Навіть якщо люди не оцінять, якщо знає Бог — цього досить.
«Триває ремонт. Підрядник: Бог»
Тож якщо зараз твоє життя схоже на будмайданчик, не вішай надто рано табличку «Усе пропало». На це місце належить інший напис.
