Чи справді Ісус вивчав буддизм в Індії?
Як з'явилася історія про «святого Іссу»
Євангеліє від Луки мовчить близько вісімнадцяти років — від миті, коли дванадцятирічний Ісус з'являється в храмі, до початку громадського служіння близько тридцяти років. 1894 року мандрівник російського походження Микола Нотович дав цій прогалині разючу відповідь: Ісус нібито вирушив до Індії під ім'ям «Ісса» й вивчав там Веди та буддизм. Це захоплива історія. Але що уважніше вдивляєшся в «Житіє святого Ісси», то більше цей текст показує не втрачене життя Ісуса, а те, як ця історія створювалася й сприймалася.
1. Нібито вивчав буддизм, а проповідує Євангеліє
Ісса з «Житія святого Ісси» багато років вивчає Веди й буддійські писання. Але те, що він проповідує, — не Чотири шляхетні істини, не вчення про не-я й не взаємозалежне виникнення. Він звіщає єдиного Бога-Отця, закликає покинути ідолів, зіштовхується з привілейованим жрецьким станом, йому погрожують смертю, і він тікає. Це не стільки житіє буддійського подвижника, скільки конструкція, що переносить Ісуса з Євангелій на індійську сцену. До того ж за такого розмаху твердження, ніби він багато років відкрито навчав, не виявлено слідів ні групи учнів, ні громади-наступниці, ні незалежних записів з індійського боку. Оскільки записи можуть зникнути, саме собою це не доводить неможливості, але те, що слідів надто мало порівняно з твердженням, потребує пояснення.
2. Доба, що мріяла про Схід
Наприкінці XIX століття в Європі сильно зростав інтерес до індійських релігій і буддизму, поширювалися й течії на кшталт теософії, які прагнули побачити зв'язок коренів східних і західних релігій. Порожні вісімнадцять років, етика Ісуса, схожа на буддійську, і давній тибетський документ, що пов'язує одне з іншим. «Житіє святого Ісси» було в такому середовищі історією, приреченою на успіх. Звісно, дух доби не доводить, що Нотович її вигадав. Але він пояснює, чому ця історія могла так легко поширитися.
3. Оригінал, який ніхто не зміг перевірити
Справжність вирішує не привабливість історії, а оригінал. Нотович казав, що ознайомився з текстом у монастирі Хеміс, але сам не читав тибетською: він отримав записи через перекладача, які потім сам упорядкував. Тодішній сходознавець Макс Мюллер одразу висловив сильні сумніви, а 1895 року настоятель монастиря заперечив перед Дж. Арчибальдом Дугласом, який особисто відвідав Хеміс, і перебування Нотовича, і сам текст. Пізніше з'являлися твердження, що хтось бачив схожі документи, але досі не оприлюднено оригіналу, матеріал, почерк, мову й датування якого дослідники могли б незалежно вивчити. Встановлений факт — не «документ існує», а лише «Нотович стверджував, що бачив його».
4. Схожість пояснюється й без легенди
Чому ж Ісус і Будда здаються схожими? Милосердя Ісуса, його настороженість до багатства й турбота про бідних значною мірою пояснюються в межах єврейської пророчої традиції від Ісаї до Амоса. Зважаючи на зв'язки між давньою Індією та Середземномор'ям, не треба виключати й можливість непрямого перенесення ідей. Але це й твердження «Ісус сам вирушив до Індії вивчати буддизм» — зовсім різні речі, і останнє потребує власних доказів. Як доказ пред'явили «Житіє святого Ісси», але якщо пройти цим слідом, лишаються не вісімнадцять років Ісуса, а те, як люди заповнювали цю мовчанку розповідями. Лише знявши легенду, починаєш ставити справжнє питання: у чому Ісус і Будда схожі, а де рішуче розходяться?
Коли треба — з'являється
Коли люди чогось палко хочуть, нерідко з'являються «матеріали», що це доводять. У середині XX століття, коли ринули розповіді про НЛО й вибухнув інтерес до прибульців, Еріх фон Денікен прочитав давні пам'ятки як сліди прибульців, а Захарія Сітчін, заявивши, що розшифрував шумерські глиняні таблички, висунув історію про Ануннаків. У 1990-х роках з'явилася історія про рептилоїдів — прибульців-ящерів, що правлять світом. Усі вони називали свої історії не романами, а відкриттями. Але коли фахівці вимагали першоджерела й докази, переконливої відповіді вони дати не змогли.
«Житіє святого Ісси» Нотовича стоїть на тому самому місці. У Європі XIX століття, спраглій східної мудрості, з'явився давній документ про те, що Ісус навчався в Індії. Схема завжди схожа. Спершу є бажання, потім незаповнена прогалина, а потім з'являється «давній документ» чи «розшифрування», які точно заповнюють цю прогалину. А вирішальний оригінал завжди лишається невловимим.
Тому, коли історія аж надто точно має ту форму, якої ми хотіли, насамперед треба спитати: це знайдено чи створено, бо було потрібно?
