Давні цивілізації до людства — докази? Фактчекінг
Час від часу ходить історія, що «до людства існувала інша розвинена цивілізація». Це не просто конспірологія: пов'язана навіть зі статтею вчених NASA (силурійська гіпотеза), вона поширюється доволі правдоподібно. І докази, які наводять такі твердження, усі як один кидають у дрож. Якщо зібрати головні, вийде так.
По-перше, у шарах 56-мільйонолітньої давнини є слід раптового стрибка вуглецю (PETM), точнісінько такий, як під час нашої промислової революції. По-друге, у Габоні в Африці виявлено сліди природного ядерного реактора, що працював 1,7 мільярда років тому (Окло). По-третє, радіоактивність від ядерних випробувань має період напіврозпаду 80 мільйонів років, тож збережеться й через сто мільйонів років. По-четверте, Земля — гігантська гумка, і що доброчесніша цивілізація, то начисто стираються її сліди, тож їх ніколи не знайти.
Слухаєш — і починаєш думати: «А може, справді була?» Але якщо розібрати по пунктах, ці докази здебільшого руйнуються.
Найчастіше повторюваний моторошний момент — ось цей: раніше вуглець теж підскакував, як зараз, отже, і тоді була цивілізація? Але насправді все навпаки. Швидкість, із якою ми зараз викидаємо вуглець, у 9–10 разів вища, ніж тоді. Це не схоже — ми набагато стрімкіші. Навпаки, саме завдяки цій «різниці у швидкості» можна відрізнити, зробила це природа чи людина. Усупереч твердженню «настільки однаково, що не відрізнити», правда звучить так: «відрізнити можна, бо швидкість різна». Якраз найважливіший момент подається навпаки.
Поширене й пояснення, що «плутоній від ядерних випробувань має період напіврозпаду 80 мільйонів років і збережеться через сто мільйонів років». Це плутанина. 80 мільйонів років — у Pu-244, а ядерні випробування розсіюють по землі Pu-239. У нього період напіврозпаду всього 24 тисячі років. До того ж той самий Pu-244 під час людського виробництва майже не утворюється. Правдоподібне велике число приліпили не до того. Цифру роздули лише заради залякування.
Історію про природний реактор 1,7-мільярдолітньої давнини використовують у дусі «дивіться, і тоді був атом». Але його зробила не людина — його сама собою створила природа. Тобто це контрдоказ: «такі дивні речі виникають і без людей». Ось типова суперечність подібних тверджень. З одного боку, кажуть: «побачив дивне — спершу підозрюй природу», з іншого — збуджуються через вуглецевий слід: «а чи не цивілізація це?». Порушують правило, яке самі ж установили.
Це найважливіший момент. Двоє вчених NASA, автори цієї гіпотези, прямо написали в статті: «Ми не стверджуємо, що в минулому існувала цивілізація». Це не «ми знайшли давню цивілізацію», а вправа для уяви: «якби вона була, як шукати її сліди?». Справжня мета — поміркувати про методи пошуку позаземних цивілізацій і про сліди, які ми зараз залишаємо на Землі. Але це попередження — «це не наше твердження» — зазвичай випадає, і поширюється лише уява, упакована як справжнє відкриття.
Насамперед — проблема ресурсів. Якби існувала індустріальна цивілізація, вона давно мала б вичерпати вугілля, нафту й метали неглибоких надр, а вони досі цілі в наших руках. Отже, ніхто їх до нас не використовував.
І погляньте на Місяць. На Місяці немає ні вітру, ні дощу, тож залишене там зберігається й сто мільйонів років. Однак на Місяці не знайдено жодного предмета, залишеного давньою цивілізацією.
А слова «Земля все стирає» — теж перебільшення. Рослини 300-мільйонолітньої давнини й шар завтовшки в міліметри від вимирання динозаврів ми справді видобуваємо. Що цивілізація континентального масштабу випарувалася б цілком без жодного сліду — натягнуте припущення.
Читати оригінал (корейською) →
По-перше, у шарах 56-мільйонолітньої давнини є слід раптового стрибка вуглецю (PETM), точнісінько такий, як під час нашої промислової революції. По-друге, у Габоні в Африці виявлено сліди природного ядерного реактора, що працював 1,7 мільярда років тому (Окло). По-третє, радіоактивність від ядерних випробувань має період напіврозпаду 80 мільйонів років, тож збережеться й через сто мільйонів років. По-четверте, Земля — гігантська гумка, і що доброчесніша цивілізація, то начисто стираються її сліди, тож їх ніколи не знайти.
Слухаєш — і починаєш думати: «А може, справді була?» Але якщо розібрати по пунктах, ці докази здебільшого руйнуються.
1. Вуглець підскочив «точно так само»? — Насправді все навпаки
Найчастіше повторюваний моторошний момент — ось цей: раніше вуглець теж підскакував, як зараз, отже, і тоді була цивілізація? Але насправді все навпаки. Швидкість, із якою ми зараз викидаємо вуглець, у 9–10 разів вища, ніж тоді. Це не схоже — ми набагато стрімкіші. Навпаки, саме завдяки цій «різниці у швидкості» можна відрізнити, зробила це природа чи людина. Усупереч твердженню «настільки однаково, що не відрізнити», правда звучить так: «відрізнити можна, бо швидкість різна». Якраз найважливіший момент подається навпаки.
2. Історія з радіоактивністю — приплели не той елемент
Поширене й пояснення, що «плутоній від ядерних випробувань має період напіврозпаду 80 мільйонів років і збережеться через сто мільйонів років». Це плутанина. 80 мільйонів років — у Pu-244, а ядерні випробування розсіюють по землі Pu-239. У нього період напіврозпаду всього 24 тисячі років. До того ж той самий Pu-244 під час людського виробництва майже не утворюється. Правдоподібне велике число приліпили не до того. Цифру роздули лише заради залякування.
3. Реактор Окло — радше доказ, що «цивілізації не було»
Історію про природний реактор 1,7-мільярдолітньої давнини використовують у дусі «дивіться, і тоді був атом». Але його зробила не людина — його сама собою створила природа. Тобто це контрдоказ: «такі дивні речі виникають і без людей». Ось типова суперечність подібних тверджень. З одного боку, кажуть: «побачив дивне — спершу підозрюй природу», з іншого — збуджуються через вуглецевий слід: «а чи не цивілізація це?». Порушують правило, яке самі ж установили.
4. Сама стаття прямо заявила: «це не доказ цивілізації»
Це найважливіший момент. Двоє вчених NASA, автори цієї гіпотези, прямо написали в статті: «Ми не стверджуємо, що в минулому існувала цивілізація». Це не «ми знайшли давню цивілізацію», а вправа для уяви: «якби вона була, як шукати її сліди?». Справжня мета — поміркувати про методи пошуку позаземних цивілізацій і про сліди, які ми зараз залишаємо на Землі. Але це попередження — «це не наше твердження» — зазвичай випадає, і поширюється лише уява, упакована як справжнє відкриття.
Іще дірки
Насамперед — проблема ресурсів. Якби існувала індустріальна цивілізація, вона давно мала б вичерпати вугілля, нафту й метали неглибоких надр, а вони досі цілі в наших руках. Отже, ніхто їх до нас не використовував.
І погляньте на Місяць. На Місяці немає ні вітру, ні дощу, тож залишене там зберігається й сто мільйонів років. Однак на Місяці не знайдено жодного предмета, залишеного давньою цивілізацією.
А слова «Земля все стирає» — теж перебільшення. Рослини 300-мільйонолітньої давнини й шар завтовшки в міліметри від вимирання динозаврів ми справді видобуваємо. Що цивілізація континентального масштабу випарувалася б цілком без жодного сліду — натягнуте припущення.
