Правити живими й після смерті: «поминальні обряди й піраміди»
Людина не може перемогти смерть. І все ж із найдавніших часів людина живе так, ніби не визнає смерті. Гробниці — тому доказ. Піраміди, гробниця Цінь Шихуанді й щороку повторюваний поминальний стіл на Чхусок зрештою несуть одну й ту саму фразу: «Я не помру».
Фараон, помираючи, забирав із собою палац, слуг і припаси. Цінь Шихуанді пішов іще далі. Він виліпив із глини військо й вишикував його перед своєю гробницею. Теракотова армія — не просто похоронний інвентар. Це заява про намір відтворити порядок життя — імператор, армія, урядовці, народ — незмінним і після смерті. Світ імператора не закінчується з його смертю: він затягнув цей світ цілком під землю. Смерть не звільнила його від правління. Навпаки, він хотів бути царем і після смерті, і тому живі лишалися ув'язненими в його світі.
Тут проступає ще похмуріше обличчя. Той факт, що померлий помирав не сам. У багатьох давніх суспільствах, коли помирав цар чи знатна людина, разом із ним ховали слуг, рабів, воїнів і навіть дружину. Це супровідне поховання. Щоб наповнити світ померлого, перемелювали життя живих. У цьому сенсі Теракотова армія була жорстоким прогресом. Замість того щоб ховати людей живцем, їх замінили глиною. Але справжніх людей перемелювали в іншому місці. Незліченні робітники, що викопали й звели цю гігантську гробницю, багатства, що пішли в похоронний інвентар, покоління, що доглядали мавзолей. Гробниця була не спорудою для померлого, а гігантською системою, у якій усе живе суспільство оберталося довкола померлого.
Але хіба це історія далекої країни й далеких часів? На Чхусок ця система працює й у нашому домі. Від світанку смажать млинці, заправляють овочі, накривають стіл. Хтось кілька днів ходить по продукти, хтось цілий день стоїть на кухні. Предок не каже, як цар, «я правлю». Він каже натомість: «Я помер, але продовжую існувати як ваш предок».
Віддавати працю, час і тіло живих, щоб підтримувати існування мертвих. Якщо піраміди зведено на спинах робітників, що тягали каміння, то поминальний стіл на кожне свято накривається чиїмись зап'ястками й попереком. Відрізняється лише масштаб, напрямок той самий. Живих перемелюють заради мертвих.
Читати оригінал (корейською) →
Я й після смерті правлю вами.
Фараон, помираючи, забирав із собою палац, слуг і припаси. Цінь Шихуанді пішов іще далі. Він виліпив із глини військо й вишикував його перед своєю гробницею. Теракотова армія — не просто похоронний інвентар. Це заява про намір відтворити порядок життя — імператор, армія, урядовці, народ — незмінним і після смерті. Світ імператора не закінчується з його смертю: він затягнув цей світ цілком під землю. Смерть не звільнила його від правління. Навпаки, він хотів бути царем і після смерті, і тому живі лишалися ув'язненими в його світі.
Я й після смерті правлю вами. Перемелювати живих заради мертвих
Тут проступає ще похмуріше обличчя. Той факт, що померлий помирав не сам. У багатьох давніх суспільствах, коли помирав цар чи знатна людина, разом із ним ховали слуг, рабів, воїнів і навіть дружину. Це супровідне поховання. Щоб наповнити світ померлого, перемелювали життя живих. У цьому сенсі Теракотова армія була жорстоким прогресом. Замість того щоб ховати людей живцем, їх замінили глиною. Але справжніх людей перемелювали в іншому місці. Незліченні робітники, що викопали й звели цю гігантську гробницю, багатства, що пішли в похоронний інвентар, покоління, що доглядали мавзолей. Гробниця була не спорудою для померлого, а гігантською системою, у якій усе живе суспільство оберталося довкола померлого.
Я й після смерті правлю вами. І на Чхусок ця система працює
Але хіба це історія далекої країни й далеких часів? На Чхусок ця система працює й у нашому домі. Від світанку смажать млинці, заправляють овочі, накривають стіл. Хтось кілька днів ходить по продукти, хтось цілий день стоїть на кухні. Предок не каже, як цар, «я правлю». Він каже натомість: «Я помер, але продовжую існувати як ваш предок».
Віддавати працю, час і тіло живих, щоб підтримувати існування мертвих. Якщо піраміди зведено на спинах робітників, що тягали каміння, то поминальний стіл на кожне свято накривається чиїмись зап'ястками й попереком. Відрізняється лише масштаб, напрямок той самий. Живих перемелюють заради мертвих.
