Чи є в раю сексуальні домагання й насильство?
Думаючи про рай, люди зазвичай уявляють мирне й прекрасне місце. Але поставмо трохи уїдливе питання. Якщо в раю є чоловіки й жінки, чи будуть там теж такі речі, як домагання чи сексуальне насильство?
Причина проста. Хіть за своєю природою народжується з нестачі. Хочеш, бо чогось бракує, отримавши — ненадовго вдовольняєшся, а потім нестача повертається. Якби цей голод повторювався вічно, та ще й у нескінченному часі без смерті й без кінця, це й було б тортурами.
До того ж Ісус сказав, що після воскресіння не одружуються. Що буде, якщо дружини немає, а жива сама хіть? Стан, коли нікого не можна посісти, але хочеш безкінечно. Світ, де невгамовне бажання триває вічно. Це прямо суперечить самому визначенню раю.
Це не питання, яке вперше поставила сучасна людина. З цією темою богослови б'ються давно.
Августин розрізняв людину до гріхопадіння й після. Він вважав, що людина до гріхопадіння теж мала статеву функцію, але нею не керувала неконтрольована хіть, як сьогодні.
Тома Аквінський пішов у схожому напрямку. Він розумів воскресле тіло як тіло, що стало досконалим, а не стан, коли тебе, як тепер, тягнуть за собою тілесні бажання. Шлюб і народження дітей — структури, потрібні у світі, де є смерть, а там, де смерть зникла, сама ця структура стає непотрібною.
Деякі сучасні богослови, навпаки, закликають до обережності. Оскільки Біблія докладно не пояснює питання статі після воскресіння, не варто бути надто категоричними.
По-перше, Ісус сказав: «У воскресінні ані не женяться, ані заміж не виходять, але як Божі ангели в небі вони». Це означає, що сам спосіб існування людини після воскресіння подібний до ангельського й відрізняється від теперішнього.
По-друге, погляньмо на Едем. У Книзі Буття Адам і Єва були нагі й не соромилися. Це важливо. Сором — не первісний стан людини, він виник після гріхопадіння. Тобто сором — побічний ефект, породжений гріхом. Якщо немає хіті, яку треба приховувати, нема чого й соромитися. Це стан, у якому саме поняття сексуального насильства не має сенсу.
По-третє, логічно стать і хіть роздільні. Те, що є чоловіки й жінки, не означає, що обов'язково має бути хіть.
По-четверте, маленькі діти чудово граються й без статевого потягу. Але треба розрізняти: рай — не регрес до дитячого стану, а завершеність.
Звівши ці чотири пункти, доходимо висновку, що в раю хіть не придушують силоміць — там просто немає самої нестачі, що породжує хіть. Як людина, що не голодна, не страждає, навіть якщо їжі немає.
Повернімося до першого питання. Чи є в раю домагання й сексуальне насильство?
Відповідь ясна. Їх не може бути. Бо зникло саме бажання це робити, тобто нестача, що штовхає посідати іншого як об'єкт жадання.
Є й ще одна думка. Після воскресіння немає смерті. А без смерті немає й потреби продовжувати рід. Якщо не треба народжувати дітей, можливо, і сама ця функція більше не потрібна.
Підсумуймо: стать лишається, але хіть зникає. Любов лишається, але жага володіння зникає. Близькість лишається, але статева нестача зникає. Відчуття краси лишається, але бажання, що веде до гріха, зникає.
Це не місце, де домагання заборонені, а місце, де саме поняття домагань утрачає сенс.
Читати оригінал (корейською) →
1. Рай, де жива хіть, насправді пекло
Причина проста. Хіть за своєю природою народжується з нестачі. Хочеш, бо чогось бракує, отримавши — ненадовго вдовольняєшся, а потім нестача повертається. Якби цей голод повторювався вічно, та ще й у нескінченному часі без смерті й без кінця, це й було б тортурами.
До того ж Ісус сказав, що після воскресіння не одружуються. Що буде, якщо дружини немає, а жива сама хіть? Стан, коли нікого не можна посісти, але хочеш безкінечно. Світ, де невгамовне бажання триває вічно. Це прямо суперечить самому визначенню раю.
2. Як дивилися на це питання вчені?
Це не питання, яке вперше поставила сучасна людина. З цією темою богослови б'ються давно.
Августин розрізняв людину до гріхопадіння й після. Він вважав, що людина до гріхопадіння теж мала статеву функцію, але нею не керувала неконтрольована хіть, як сьогодні.
Тома Аквінський пішов у схожому напрямку. Він розумів воскресле тіло як тіло, що стало досконалим, а не стан, коли тебе, як тепер, тягнуть за собою тілесні бажання. Шлюб і народження дітей — структури, потрібні у світі, де є смерть, а там, де смерть зникла, сама ця структура стає непотрібною.
Деякі сучасні богослови, навпаки, закликають до обережності. Оскільки Біблія докладно не пояснює питання статі після воскресіння, не варто бути надто категоричними.
3. Розберімо біблійно й логічно
По-перше, Ісус сказав: «У воскресінні ані не женяться, ані заміж не виходять, але як Божі ангели в небі вони». Це означає, що сам спосіб існування людини після воскресіння подібний до ангельського й відрізняється від теперішнього.
По-друге, погляньмо на Едем. У Книзі Буття Адам і Єва були нагі й не соромилися. Це важливо. Сором — не первісний стан людини, він виник після гріхопадіння. Тобто сором — побічний ефект, породжений гріхом. Якщо немає хіті, яку треба приховувати, нема чого й соромитися. Це стан, у якому саме поняття сексуального насильства не має сенсу.
По-третє, логічно стать і хіть роздільні. Те, що є чоловіки й жінки, не означає, що обов'язково має бути хіть.
По-четверте, маленькі діти чудово граються й без статевого потягу. Але треба розрізняти: рай — не регрес до дитячого стану, а завершеність.
Звівши ці чотири пункти, доходимо висновку, що в раю хіть не придушують силоміць — там просто немає самої нестачі, що породжує хіть. Як людина, що не голодна, не страждає, навіть якщо їжі немає.
4. Висновок
Повернімося до першого питання. Чи є в раю домагання й сексуальне насильство?
Відповідь ясна. Їх не може бути. Бо зникло саме бажання це робити, тобто нестача, що штовхає посідати іншого як об'єкт жадання.
Є й ще одна думка. Після воскресіння немає смерті. А без смерті немає й потреби продовжувати рід. Якщо не треба народжувати дітей, можливо, і сама ця функція більше не потрібна.
Підсумуймо: стать лишається, але хіть зникає. Любов лишається, але жага володіння зникає. Близькість лишається, але статева нестача зникає. Відчуття краси лишається, але бажання, що веде до гріха, зникає.
Це не місце, де домагання заборонені, а місце, де саме поняття домагань утрачає сенс.
